Освіта проти таланту. Сила творчості. Кен Робінсон

Освіта проти таланту, Кен Робінсон, видавництво #Літопис, Львів-2017

В книзі “Освіта проти таланту” Кен Робінсон детально розглядає питання, що є  творчість для людини і чому ця здатність до творення, як ніколи, важлива і актуальна. Історичні, науково-дослідні дані, які він наводить, підтверджують, що творчою є кожна людина від народження. Кожна маленька дитина має хист досліджувати і застосовувати свій власний творчий підхід. Але у процесі виховання і пізніше у стінах школи (коледжу, університету) ці природні властивості втрачаються. Процес настільки глобальний, що 80% дорослих людей на питання, чи вони творчі, відповідають заперечно. В чому ж проблема, і де засіла вада загальносвітнього процесу, якщо освіта загалом покликана виконувати три головні мети:

  • Особисту: розвивати індивідуальні таланти і здібності учнів;
  • Культурну: поглиблювати їхнє розуміння довколишнього світу;
  • Економічну: дати їм змогу заробляти собі на життя й бути економічно продуктивними.

У ХХ столітті, коли індустріям були конче необхідні люди, здатні бездумно виконувати певну послідовність операцій, чіткі інструкції і “не ставити зайвих питань”, освітня програма і внутрішня організація освітніх закладів сконцентрувала найбільшу свою увагу на третьому, економічному завданні і почала “штампувати на конвеєрі” людей з не розвиненим творчім потенціалом. Адже дисциплінам, покликаним розвивати індивідуальні таланти і здібності, була відведена другорядна, не обов’язкова роль.

Сьогодні, завдяки технічному і інтелектуальному прогресу, здібності, що були пріоритетом у минулому сторіччі, більше не є актуальними. Покрокові інструкції тепер здатні виконувати машини, а беззаперечне виконання наказів підлеглими більше не рухає бізнес до успіху.

Творчій підхід до будь-якого питання, здатність приймати нестандартні рішення, постійний саморозвиток і самоосвіта – ось які якості є цінним в сучасному високотехнологічному світі. Нарешті інтелект і особистий розвиток вийшли на перший план, утворивши симбіоз з економічними викликами. Та освітні інституції за інерцією продовжують “штампування” і не здатні докорінно змінитись вже зараз.

Як цей порядок змінити і чи можливо це зробити взагалі? Що ж, надія є. Бо є приклади позитивних перетворень, є програми, за якими вже кілька десятиліть навчаються діти по всьому світу і досягають неймовірних успіхів. А найголовніший ефект від зміни підходів і акцентів в освіті: радість, задоволення і щастя від самого процесу навчання, тверда впевненість у собі і своїх здібностях. Чи не цього прагнемо досягти ми всі для себе і своїх дітей? То ж справа в малому: докорінно змінити освіту. Те, які знання і в який спосіб їх отримують сьогодні ті, хто навчаються в освітніх закладах, невідворотньо впливає на майбутнє всього людства. Без перебільшень. 🙂

Оцінка 5 з 5. Надзвичайно змістовна і необхідна мені книга. Рекомендую.

Напишіть відгук