09.03.2018 все ще тримаюсь

5.00 Прокидатись не важко, важко примушувати себе вставати з ліжка і розпочинати свій день так рано. Свідомість підкидає спокусливі аргументи, чому саме сьогодні можна полежати ще півгодинки. Та поки що сила волі перемагає, мотивація #doit #miraclemorning міцна, попереду ще принаймні 22 дні до вироблення звички. Так мені обіцяли автор і тисячі захопливих відгуків. Ось ці обіцянки і цей щоденник – зараз чи не єдині стимули, що примушують таки підвестись і рухатись у світле майбутнє о п’ятій ранку вихідного дня.

І ще один дієвий для мене інструмент – уявлення(візуалізація) бажаного результату і позитивних змін, планування наступних кроків так, наче я вже подолала цю ранкову апатію.

На момент, коли всі прокидаються, я вже бадьора і усміхнена, задоволена продуктивність попередніх маже трьох годин, тож “Доброго ранку, любі діти і чоловік!”

Петро запрошений на день народження у розважальному центрі, тож Ваня з ним відсутній вдома майже п’ять годин, встигає відвідати супермаркет і купити продукти на тиждень). В квартирі – лего-нетрі: вся підлога застелена шаром кубиків, малих і великих. Серед них залізнична дорога, храм (привіт, Індіана Джонс!), трансформер-гвинтокрил, динозаври. Грають майже дружньо, майже ніколи не потрібна саме ось ця фігурка або кубик двом дітям одночасно(а інколи і трьом). Так, і звісно, вони завжди дууууже чемно пояснюють один одному, чому саме конче необхідна ця деталь… І так цілий день %) 🙂 Поміж всього цього безладу час від часу проповзає черепаха 20 см в діаметрі, тож доводиться дивитись пильніше під ноги і бути готовим до несподіваної зустрічі.

Протягом дня прочитала 200+ сторінок, тож таки вдало все склалося. Хоча наприкінці вечора вже ховалась з книгою у ванній кімнаті, аби про мене хоч не на довго забули і не заважали надто голосним переглядом фільму.

Вдень, під час читання лежачи, таки піддалася спокусі і поспала двадцять хвилин. Це покращило самопочуття і додало сил протриматись до нічного відпочинку. І о 22.15 закриваю дитячу книжку, кажу всім “на добраніч!”, поправляю ковдри, відповідаю на питання “Чи завтра вихідний?”, цьомаю, несу воду, дозволяю піти в туалет, кличу вже виходити з туалету а не гратися там, ще раз  кажу “На добраніч!”, “Ні, завтра не треба в садок.”, “так, всі-всі динозаври вимерли”, “так, Коля, ти отримаєш планшет тільки по завершенню покарання”, “ні, Семен, я не знаю, коли саме з яєць вилупляться равлики”. “На до-бра-ніч!”. Намагаюсь читати електронну книгу ще 15 хвилин. Засинаю.

Гарного дня. 🙂

Напишіть відгук