15.03.2018 екватор

#miraclemorning всім! 🙂

Половина шляху подолано. П’ятнадцять днів я прокидаюсь о п’ятій, роблю вправи, налаштовую думки на позитивні зміни, планую, читаю англійською, пишу щоденник. Тож перші проміжні підсумки можна вже підбити.

плюси:

  • нарешті можна регулярно приймати душ, спокійно займати ванну десять хвилин, без того, щоб комусь терміново не було потрібно щось мені повідомити, показати чи  просто побути поряд. Раніше саме з регулярність була проблема, бо в вечері, коли всі засинали, хотілося просто лежати в тиші і не рухатись 🙂
  • біологічний будильник досить швидко налаштувався на зміни і о 4.30-4.50 кожного ранку я вперше прокидаюсь абсолютно самостійно. Тож маю оці солодкі “ще п’ять хвилинок полежу” до моменту, коли ніякі вмовляння вже не мають спрацьовувати;
  • відчуваю майже кожен м’яз свого тіла. Таки вправи на розтягнення (не наважуюсь назвати це йогою у моєму виконанні, аби справжні йогині і йоги не закидали мене ковриками)  – це класна штука. Відпустили періодичні болі у попереку. Загалом відчуваю себе здоровішою і активнішою завдяки 10-15 хвилинам такого продуктивного ранку;
  • п’ятнадцять днів знаходжу час і не відкладаю на потім просування своїх знань мови. Не очікувала, що сюжет виявиться настільки цікавим, зрозумілим. Дуже пощастило з обраною для такої мети книгою;
  • кожного дня пишу і викладаю свої думки у щоденнику. Виявилося, що такий формат спілкування цікавий багатьом моїм друзям (реальним і віртуальним, але сподіваюся, не уявним 🙂 ). Думки ці не заготовлені, написані в чистому потоку свідомості, погано структуровані і втиснуті у рамки обмеженого часу. Сподіваюся мої читачі на це зважать 🙂

мінуси:

  • не висипаюсь. Сплю в середньому 7-6,5 годин і зранку досить бадьоро себе почуваю, та ближче до вечора зовсім без сил. І хоча роблю зусилля і залучаю всі додаткові ресурси, о дев’ятій вже творчий потенціал і життєва наснага мене покидає остаточно 🙂 . Тож, щоб не скиглити, поспішаю скоріше сховатися за сторінками книг (спочатку дитячої, потім трошки читаю й собі 🙂 ) . Маю надію, що таки режим встановиться наприкінці експерименту і я буду почувати себе краще;
  • щоденник забирає багато часу, в середньому “з’їдає” годину безцінного раннього ранку. Тому поки що вирішила регулярність записів в такому вигляді зберегти до кінця випробування, тобто місяця, а потім скорочу до 1-2 на тиждень. Якось так 🙂

З мінусами все. І це надихає.

Гарного всім дня!

Напишіть відгук