16.03.2018 про час і вік

Найчіткіше розумієш скільки тобі років, коли помирають ровесники. Помирають не через нещасні випадки чи самогубства, що є специфічним для юних і молодих, не від вроджених вад, а від набутих протягом життя. Серцево-судинні захворювання, рак. Коли в чергового знайомого, чи знайомого знайомого, діагностують смертельну хворобу, твій власний час, що залишився, відчуваєш майже фізично. А що, як і мені залишилось не більше року або два?  Чи встигла я зробити щось важливе і значуще, щось, що додасть сенсу цьому світу з усією його метушнею. Чи закарбувала я найголовніші цінності у свідомості своїх дітей, чи дала їм можливість і натхнення діяти, жити повноцінно, бути щасливими?

У книзі Стівена Кові “7 звичок високоефективних людей” є вправа, яку я чи не єдину виконала, бо вона і справді здалась мені дієвою. Отже, ось вона:

“Уявіть, що ви померли. Ваші друзі, рідні і колеги мають написати некролог. 1) Що вони, на вашу думку, напишуть про вас? 2) Щоб ви хотіли від них почути на своєму похороні? Якщо характеристики вже сьогодні співпадають, ви гідно живете своє життя, саме так, як хотіли б. Якщо ж ні, десь не допрацьовуєте.” 🙂

Тож в моєму випадку “недопрацювання” мотивують ще жити і жити. І хоч, як кажуть, ніхто не в курсі, скільки нам відведено, все ж виробляю план на найближче майбутнє:

  • провести як найширшу діагностику принаймні тих частин організму , що турбують;
  • ще більш здорове і повноцінне харчування;
  • спорт: більше руху, бігу і вправ.

Гарних всім вихідних!

One Reply to “16.03.2018 про час і вік”

  1. В мене нещодавно таке було. І справді час дуже фізично відчувається і такі ж думки з’являються….і отой момент про недопрацювання дужееее мотивує

Напишіть відгук