18.03.2018 критика щирості

П’ятнадцять хвилин сиджу перед екраном, “зависаю”. Мозок відмовляється прокидатись. Жодної більш-менш сформованої думки. Мабуть сьогодні спочатку буде кава…

Людині, як соціальній істоті, важливо, щоб її гідно, принаймні справедливо, а в ідеалі завищено, оцінювали. Щоб хто не казав, але ігнорувати критику вдається лише божевільним.

Блогерство, особливо щире і відверте, так як цього місяця відбувається в мене, винятково вразливе до несприйняття і нерозуміння. Викладаючи свої думки, а через них себе і своє особисте, ризикуєш наразитись на зверхність, зневагу, навіть образу. Ще більше відповідальності виникає, коли тебе слухають/читають і беруть за приклад, наче ти єдиний острівець нормальності в задубілому, лицемірному і викривленому світі.

Тому й думки не формуються, і слова не пишуться.

А ще відчуваю тягар відповідальності за ваш витрачений час і увагу, читачі. А, ага, і ще за трафік (це ще добре, що в мене на сайті реклами не має, а то було б ще й за це шкода 🙂 ).

То ж бажаю вам гарного робочого тижня! Всім нам творчої наснаги, бажання і сил бути кращими, любові і розуміння. 😉

 

Напишіть відгук