21.03.2018 звичка

Три тижні – саме стільки, за ствердженнями науковців, потрібно людині, аби опанувати свій мозок і змусити його до підсвідомих дій.

Чи виробилась у мене звичка вставати рано? Поки що не зрозуміло, і перевіряти не буду. Бо ще десять днів обов’язкового дотримування чітких інструкцій і ритуалів.

Особливі переваги, яких мені буде шкода, якщо їх втрачу:

  • можливість побути на самоті. В тиші і без поспіху думки впорядковуються, а це в свою чергу додає впевненості в успіхах нового дня;
  • вправи на розтягнення, популярна назва – йога 🙂 . Справді відчуваю себе краще і вже з ранку при пересуванні пішки містом, аж підскакую від припливу енергії. Так, це виглядає дивно, але я посміхаюсь, і всім перехожим стає зрозуміло, що в мене просто гарний настрій, або я трохи втратила розум 🙂
  • у продовження до попереднього пункту: посмішка, як наслідок впорядкованості думок, позитивних очікувань і гарного фізичного самопочуття, неймовірно впливає на оточуючих. Навіть найпохмуріші хмурьки принаймні перестають супитись при погляді на людину, що посміхається, а більшість, наче лампочки, загоряються посмішкою у відповідь.

Щоденник покинути мені не буде надто шкода. Скоріше навпаки, бо подібний формат мене не надто влаштовує: забирає багато часу, ніякої послідовності, хотілося б більш тематичних і розгорнутих текстів. Я над цим ще працюю.

Дякую, що ви зі мною двадцять один день! 🙂 Сподіваюсь, в вас вже виробилась звичка щоранку читати ці скромні дописи 😉

Гарного весняного дня!

Напишіть відгук