26.03.2018 моя кров

Бути донором крові – незабутні відчуття. Виконане забов‘язання перед самою собою, соціально важлива дія, допомога ( а можливо і порятунок) іншій людині – всі ці супутники донорства додають значущості твоєму існуванню.

А ще є пільги, такі наприклад, як два оплачуваних вихідних дні (замість витраченої відпустки), один день – здача, другий – будь-який зручний протягом року. Цим привілеєм я залюбки користуюсь.

Отже цього разу я відвідала Кременчуцьку станцію переливання крові, отримала незабутній досвід, поспілкувалась з зацікавленими і життєрадісними людьми, пообіцяла повернутись.

Чому Кременчук? Бо в Горішнвх Плавнях справжнє випробовування безвідповідальністю і бюрократією. Чого тільки варта вимога довідки санепідемстанції про епідеміологічне оточення, яку не зареєстрованим не видають. Та найперша перешкода – не співпадіння режиму роботи «на дверях» з даними сайту Donor.ua . Тож довелося порушувати застереження, сідати за кермо ( бо після сдачі крові протягом двох годин не можна керувати авто) і їхати за 15 км. Наступного разу заплановано скористаюсь громадським транспортом.

Ось така пригода.

 

Гарного дня!

 

Напишіть відгук