28.03.2018 Укрзалізниця і я

Отже з 00.07 до 5.25 я в потязі Кременчук-Київ, експрес з “сидячими” місцями, вільних не має.

Чому обрала саме такий спосіб пересування? Тому, що

  • вирішила не вертатись самій машиною, бо це дорого і не практично. За кермом не спиш, не читаєш. А враховуючи стан шляхів, і не помрієш про своє, бо думки завжди завертають до оцінювання людських якостей тих, хто ці шляхи ремонтує/будує 🙂
  • це найбезпечніший з доступних засобів пересування, у порівнянні, наприклад, з маршрутками чи автобусами (знову ж таки – стан доріг…)
  • низька ціна квитка. Завчасно замовлений і куплений через Інтернет (зручно і швидко!) , він коштував мені 107 грн. Знову ж таки у порівнянні з маршруткою, проїзд у якій коштує 250 грн.
  • розклад виявився зручним і цілком мене влаштовував. Дітей приспала (але попередила, що мама зараз їде, щоб не було ранкових розчарувань), перед тим провела з ними повноцінний день, потім п’ять годин у дорозі (майже стільки ж часу я витрачаю, коли їду машиною), далі по прибутті встигаю на перший потяг метро, а додому потрапляю о 6.40, і ще є час без поспіху зібратись на роботу.
  • як не дивно, мені таки вдалося поспати у поїзді сидячи, загалом три з половиною години досить міцного сну. І хоча вагон був повний пасажирів, ніхто з них не галасував і не заважав іншим. Всі спали аж до зупинки.

Київ зустрів нічним небом, снігом і похмурим настроєм робітників, що мають щодня вставати вдосвіта і їхати у метро на свою, судячи з виразів облич, важку і остогидлу роботу; ніхто не читає, жодних білих комірців, майже повна відсутність молоді. Цілий інший світ у порівнянні з тими, хто їхатиме у цих вагонах і ходитиме цими переходами о восьмій чи дев’ятій ранку. Таке життя.

Гарного настрою, нових звершень і чудового ранку! 🙂

Напишіть відгук