Фейсбук-суперечки геть!

Два дні безцінного ресурсу – часу – було витрачено на сумнівної користі дискусію у коментарях Фейсбуку. Стала я на цю слизьку доріжку лише тому, що мій опонент – письменник і начебто до моїх умовно-віртуальних друзів зарахований.

І довго ми сперечалися, і кожен наводив свої аргументи. І кожен залишився при своєму.

Зрада чи перемога?

Купа моїх думок і переконань так і залишились не написаними, бо вважаю формат суперечки недоречним. Мушу зберегти сили для більш нагальних справ, для себе і тих, хто поряд.

Та про одну очевидну річ все ж допишу тут.

Різниця у поглядах на суспільно-політичну ситуацію в країни полягає у реактивній чи проактивній особистості людини, яка формує свою думку і намагається робити висновки.

Буквально це виглядає так:

  • або реагуєш на подразники, або створюєш сенси/преценденти/приклади для наслідування, тощо
  • “ситуація з реформою медицини катастрофічна/складна”. Шукаєш, хто винен (пишеш про це гнівні пости) і все. Все! Або питаєш себе, що я можу зробити у своєму колі можливостей, відповідальності. ! І найголовніше, робиш, те що вирішив!
  • якщо студенту/людині без реєстрації відмовляють в підписанні договору з лікарем, він/вона або доводить, що це протизаконно (для цього самотужки або гуртом шукає важелі впливу і застосовує їх). Або скаржиться, що така погана реформа, Супрун недопрацьовує, “бо вона ж очільник” і “взагалі ця країна втрачена для молоді, ось вони і їдуть геть”;

ось тут початок суперечки у коментарях під репостом про суд ‘Лінча‘

(продовження на сторінці опонента)

У всіх нас знайдеться купа виправдань, чому ми щось не робимо, не маємо часу і бажання. Ми не досконалі. Та постійне нарікання на те, що хтось винен, що ти не задоволений своїм життям, своєю країною, “і людей повільно гвалтують” (WTF?!), а вони, як безсилі жертви цього зґвалтування нічого не можуть вдіяти, я не приймаю.

Так, я дуже незручна слухачка скарг, нудно вимагаю звіту, про “і що ти зробив/ла натомість?”. Зі мною не цікаво розмовляти про політику. То ж краще і не починайте 🙂

І на останок.

Мій коментар “Моя країна стає кращою щодня, разом зі мною”, як виявилось, “збісить будь-кого”.

Це все, що вам потрібно знати про світло і пітьму 😉

Гарного дня!

#100днів_пишу_7

Напишіть відгук