Еволюція моїх стусунків з Second Hand

Все почалося далекого 1999 року, коли я стала студенткою вишу, переїхала подалі від батьків до великого міста. Там, у Харкові, я вперше побачила, як вживані речі продають на вагу. Ще й які речі! Унікальні. Для мене, дитини з радянського світу, де всі одягались майже однаково, де штучні речі були рідкістю, пошиті або перешиті власноруч, Second Hand виявився справжнім яскравим журналом мод. Ціни на речі цілком задовольняли мій худенький студенський гаманець, тому я стала постійним клієнтом. Пізніше вже могла на швидкоруч накреслити карту найбільш цікавих місць, де є гарний, майже новий, за копійки одяг.

Щодо копійок, це не жарт. Я добре пам’ятаю придбану на вагу сорочку ( у невеличкому магазинчику поблизу Харківського автовокзалу на просп.Гагаріна) за 46 коп. У гуртожитку була ціла черга з дівчат, охочих позичити цю річ на кілька днів, така вона була гарна 🙂 .

З часом, з досвідом, вимоги до якості, вживаності, унікальності підвищились: речей я тягла додому меньше, користувалася ними довше. Навіть з’явивилася певна експертність, що є вартісним, а що ні; що личить, а що лише нова, але нікому не потрібна одежина.

Звісно, купувала речі і нові, наприклад, на ринку Барабашова, або, у рідкісних випадках, на розпродажі у повноцінних брендових магазинах. Але різниця між ціною та якістю у порівняні з секондом була разюча. Тому перевага останнього була беззаперечною.

А потім з’явилися діти. Багато дітей. 🙂 Тут теж не до жартів. Якби не моє позитивне ставлення до купівлі вживаного, починаючи від дитячого візка, закінчуючи слинявчиками і шкарпетками, фінансовий стан сім’ї підкосився б ще на першій дитині, а на четверту ми б, мабуть, і не зважились. До того ж купованих нових речей було б обмаль, вони були б зношені, особливо у другої і третьої дитини за чергою. Ось як це серйозно.

Звичайно, треба заробляти більше, бути справжніми багатіями, тоді й не буде ніякої необхідності відвідувати Second Hand-и, не маючи можливості обирати потрібний розмір вподобаного одягу/взуття, відчувати характерний,не всім приємний запах спеціальної обробки вживаних речей. Це було б чудово. Прагнути кращого завжди варто. Та поки що на цій проміжному відрізку нашого існування, відмовитись від спокуси купити, наприклад, дитячу футболку в чудовому стані за 5-10 грн, ніж таку саму у брендовому магазині за 200-250 грн., неможливо.

На сьогодні я виявила для себе ще один чинник повторного користування речами – позитивний вплив на екологію, так званий recycle. В еру перевиробництва і надспоживання, одноразовості задоволень, все частіше захисники природи наполягають на важливості повторного і економного користування ресурсами. Тож речі з секондхенду допомагають нам бути “зеленішими” 🙂 .

Тепер я вже нечастий гість таких магазинів. МІнімізуючи свої потреби, не прагнучи мати кілька пар штанів і десятки суконь, навчаючи підростаюче покоління в родині більш уважніше ставитись до речей, необхідність скуповувати нехай дешевий, але не надто потрібний одяг, відпала. Йду туди лише за крайньої необхідності, і майже завжди задоволена результатом – сімейний бюджет не зазнає стресу.

Напишіть відгук