Стасюк: Як я став письменником, і Галицькі оповідання

Автобіографічна книга “Як я став письменником! Анджея Стасюка, відомого і популярного сучасного польського письменника, яскрава, неординарна, сповнена специфічним, в чомусь філософським баченням навколишнього світу і подій в ньому. Буремні часи, 90-ті, складні, похмурі, шалені, мають своє відображення в долі Стасюка. Він кидає школу, багато мандрує країною, майже жебракує, багато п’є, дуже багато читає, слухає музику, філософує, спілкується зі спорідненими душами – друзями, чиє життя таке ж безладне. Армія, дезертирство, тюрма, підпільна організація, лісгосп, і нарешті, писемництво. Хоча про нього розповідає зовсім обмаль, як наче це суцільна випадковість.

Цікаво, що коли бачиш текст книги, без відступів, майже без абзаців, очікуєш якийсь важко читабельний вилив потоку свідомості, де потрібно вишукувати початок і кінець історії, розплутувати хід думок автора. Як не дивно, побоювання не виправдались: читати автобіографію Анджея Стасюка – наче переребувати з ним поряд під час звичайної бесіди, коли мало знайома тобі людина протягом кількох годин переповідає своє життя, зупиняючись ковтнути чаю або перекинути чарку 🙂 .Так легко, зрозуміло і… ностальгічно. Бо минуле, особливо розпад примарного добробуту радянських часів, таке зрозуміле і схоже на наше, українське.

“Галицькі оповідання”, книга, присвячена періоду життя письменника поблизу кордону з Україною, у сільській місцевості, серед пересічного люду. Її необхідно читати обов’язково в прив’язці з попередньою, автобіографічною. Тоді, розуміючи стиль автора сприймати навколишній світ, отримуєш задоволення від сарказму, навіть чорного гумору і туги за відсутньою людяністю, повагою до чеснот. Інакше опис зубожілих сіл, пияцтва, жорстокості, крові, вбивства , бруду і недолугості затягне, наче болото, залишить похмурий слід і нерозуміння про що взагалі йшлося. “Галицькі оповідання” – це історії людей пригнічених, обмежених, приречених. Залишає похмурий настрій і ясність, що і таке буває.

Напишіть відгук