Як я стала донором крові для хлопчика

Не один рік впевнена в тому, що донорство крові – необхідна і важлива дія, пожертва, яка рятує життя. І якщо у потенційного донора немає численних протипоказань, то кровоздача є просто обов’язковою. Та попри цю впевненість, сама я цього не робила тому, що спочатку не надавала належної важливості, потім багато років не підпадала під вимоги (вагітнсті і годування груддю, одне за одним), а ще постійна присутність поряд маленьких дітей, що трохи ускладнило б всю процедуру. І ось нарешті я це зробила!

По перше, отримала величезне моральне задоволення. Показник значущості у власних очах просто зашкалив(шкварив 🙂 ), а самооцінка підстрибнула на пару-трійку пунктів. Адже: – виконала давно дане собі забов’язання; – допомогла конкретній дитині у лікуванні; – отримала унікальний досвід перебування в дитячій лікарні ОХМАТДИТ; – побачила і познайомилась з іншими донорами, цікавими і вартими уваги людьми; – отримала право на оплачуваний день відпустки і 40 грн, безкоштовний солодкий чай і печиво в необмежених кількостях.

По друге, зареєструвалась на сайті Donor.ua , Швидко, зручно, інформативно. Тепер кожні два місяці я зможу так само просто запланувати і здати кров для реципієнтів, які терміново потребують саме мого донорства і територіально знаходяться неподалік. Я навіть матиму пільги і знижки від партнерів проекту, а також долучилась до цікавої, позитивної компанії інших донорів, що поділяють мої погляди на світоустрій загалом і донорство зокрема.

По третє, це дитина, хлопчик, Курячий Володимир, якому 10 років, він приїхав з Полтави разом з батьком, перебуває у лікарні і потребує операції, що в свою чергу вимагає донорської крові.З сайту Donor.ua :Андрій, батько:“На жаль, ми не маємо знайомих в Києві, тому надіємось на допомогу не байдужих киян. Вдячні кожному, хто відгукнеться і допоможе нашому синочку.”

Потрібно чотири донори. Я була друга у четвер. Сьогодні, у понеділок, бачу на сайті, що хтось ще запланував кровоздачу. А операція завтра. Сподіваюсь, все буде гаразд… Видужуй, Вово!

І на завершення. Цей текст не був написаний, аби похвалитись і “вознести” себе кохану над іншими смертними. Він також не покликаний в черговий раз викликати співчуття і жалість до тяжко хворих. Ні. Цей текст – заклик, прохання і зайвий раз нагадування, що допомагати легко. І, можливо, донорство – це допомога в першу чергу собі.

Напишіть відгук