Ми. Євгеній Замятін

Видавництво Комубук, Київ-2017

Уявіть 1920 рік, Росія. Більшовики активно просторікують про світле майбутнє, блага суспільного, відсутність особистого, щастя колективного. «Ми – кажуть вони, – механічні коліщата прийдешнєго, ми – єдина можлива реальність.» Євгеній Замятін у своєму творі, що став визнаною класикою антиутопій, «радо» продовжує цей логічний ряд аж до уявного 26 століття, де втілилась мрія комуністів: суспільство безіменних (лише номер), чітко обмежених графіками і розкладами об‘єктів у людській подобі, що завчено декларують «Свобода – атавізм, трагедія необізнаних пращурів. Її відсутність – справжнє щастя.»

За законами жанру антиутопій з’являються бажаючі порушити сталий порядок речей. Жінка, І-330, пристрасть до неї, бажання кохати і одноосібно володіти увагою яскравої, незвичайної особистості, спонукають, а радше примушують, головного героя, Д-503, зрадити всі настанови, приписи і закони Єдиної Держави, опинитись між життям і смертю, захворіти «душею» і, в решті… Чи щасливий фінал? No, no. Ніяких спойлерів!

«Ми» – це щоденник- розповідь від першої особи, подекуди психоделічний потік свідомості, емоційні переживання героя, що вперше і не очікувано для себе стикнувся з власною людяністю.

Моя оцінка 4,5 з 5. Книга дуже незвичайна, цілком заслуговує ніколи не бути “попсою”.

Напишіть відгук